Людський капітал для енергоефективного відновлення: підсумки Дискусійного кола
03 грудня в Медіацентрі Україна пройшло Дискусійне коло під назвою «Людський капітал для енергоефективного відновлення: рівність можливостей як умова розвитку». Захід відбувся в рамках Національного проєкту «Тиждень енергоефективності 2025» та зосередився на питаннях розвитку людського капіталу, інклюзивності та розширення можливостей у сфері енергоефективності.
Експертка з гендерних питань і розвитку людського капіталу, паралельно модераторка Дискусійного кола Наталія Ревуцька зазначила, що енергоефективність стимулює паралельне зростання попиту на кваліфіковані кадри у багатьох суміжних галузях. Цей попит охоплює широкий спектр секторів, зокрема будівництво, енергетику, проєктний менеджмент та енергоаудит. Численні дослідження підтверджують кадровий дефіцит у цьому напрямку. Насамперед, мова йде про гостру потребу в кадрах за технічними та інженерними спеціальностями. Відповідно до цієї тенденції, украй важливо проаналізувати поточну ситуацію на ринку праці, щоб зрозуміти, як ефективно задовольнити цей зростаючий запит і забезпечити підготовку необхідних спеціалістів.
Юлія Наріманова, Заступник директора Департаменту реалізації політики зайнятості – начальник управління по роботі з роботодавцями Державної служби зайнятості України, розповіла, що сьогоднішня ситуація характеризується дефіцитом кадрів практично в усіх сферах, і енергетика відчуває це чи не найгостріше. Дефіцит в енергетиці посилюється через питання гендерного дисбалансу, адже більшість професій вважається традиційно чоловічою, в свою чергу міграція та мобілізація призвели до значної відсутності чоловіків на ринку праці. Статистика на Єдиному вебпорталі вакансій показує тисячі вакансій, серед яких 1400 вакансій у сфері енергетики, а зареєстрованих безробітних з відповідним досвідом в енергетиці – 600 осіб. Особливо актуальною стає проблематика повернення ветеранів, багато з яких, ймовірно, матимуть інвалідність. Тому основне завдання Державної служби зайнятості полягає у забезпеченні інклюзивного підходу до працевлаштування ветеранів та інших осіб з інвалідністю. І тому Державна служба зайнятості активно працює над стимулюванням роботодавців до найму людей з інвалідністю: зараз реалізуються програми, які мають на меті фінансову підтримку роботодавців, що приймають на роботу цю категорію громадян.
Віктор Каплун, професор, доктор технічних наук, Директор Навчально-наукового інституту енергетики, автоматики і енергозбереження НУБіП України, констатував той факт, що залучення молоді до технічних спеціальностей стикається з низкою глобальних проблем, які створюють значний розрив між потребами ринку праці та системою освіти. Це:
- Зниження престижу інженерного фаху. Існує значний розрив між потребами ринку праці та пропозицією освітніх послуг, сформований низкою причин. Протягом останніх п’яти років сформувалося хибне уявлення (насамперед у батьків та абітурієнтів) про непрестижність інженерного фаху.
- Проблеми якості підготовки та умови вступу. рівняння Міністерством освіти і науки правил прийому для гуманітарних, природничих та інженерних спеціальностей лише поглибило проблему. Протягом останніх трьох років спостерігається суттєве зниження кількості заяв на вступ на інженерні спеціальності, а також погіршення якості підготовки абітурієнтів. В умовах, коли абітурієнт не має необхідних базових знань до вступу, якісно підготувати кваліфікованого фахівця за стандартні чотири роки навчання стає майже неможливо. Окрім того, є проблеми з численними нюансами в нормативному та ліцензійному забезпеченні, а також у відсутності сучасної дороговартісної матеріально-технічної бази.
Як зазначив пан Віктор, Університет розробив кілька сценаріїв для подолання цих викликів, зокрема для тих студентів, які мають низький рівень початкової підготовки. Це
практикоорієнтоване навчання із запровадженням індивідуальних графіків та широкої бази практики від роботодавців, дуальне навчання для максимального поєднання теорії та практики, можливість фінансування матеріально-технічних потреб бізнесом.
Юлія Усенко, членкиня Жіночого енергетичного клубу України (ЖЕКУ), голова Всеукраїнської Агенції Інвестицій та Сталого Розвитку (SDIA), поділилася власним досвідом менторства та освітніх ініціатив, реалізованих у співпраці з Жіночим енергетичним клубом, зокрема в межах надихаючої програми “Сила жінок в енергетиці: нові виміри підприємництва”. Було підготовлено корисний курс і посібник (який є у вільному доступі) для малого та середнього бізнесу, щоб навчити жінок базовим знанням про енергоефективність та енергостійкість для забезпечення автономії підприємств в умовах постійних знеструмлень та кризових викликів. Ініціатори відчули цей запит і через роботу Клубу, і через співпрацю з бізнес-мережею жінок, де підприємиці змушені керувати родинними бізнесами під час військової служби чоловіків і зараз активно шукають шляхи для енергетичної автономії. Ці програми допомагають бізнесу самостійно опановувати енергоменеджмент, заощаджуючи кошти на зовнішній експертизі. Пані Юлії дуже приємно бачити, що учасниці такихх проєктів вже втілюють ці рішення на практиці.
Олександра Довга, HR Директорка iSolar, зазначила, що компанія позиціонує себе соціально-відповідальним бізнесом, зацікавленим у підтримці ринкових трендів, тому не виділяє людей за категоріями, що дозволяє мати різноманітний колектив: ветерани і представники їхніх сімей, жінки, яких наразі 30% від усього колективу, ВПО та молодь. iSolar пишається тим, що часто стає першою роботою для молоді, співпрацюючи з закладами освіти та використовуючи ярмарки вакансій для залучення розумного потенціалу, який допоможе компанії зростати. Окрім того вони активно співпрацюють з центрами зайнятості та розбудовують реферальні програми (“приведи друга”). Свідомому бізнесу важливі професійні якості людей, яких наймають та розвивають, незалежно від віку, гендеру чи соціальних особливостей.
Поліна Колодяжна, програмна лідерка Greenpeace Україна, розповіла про те, як після деокупації Київщини організація реалізувала перший проєкт з енергоефективності з установкою теплового насоса та сонячної станції. Початковий скептицизм громади щодо сонячних панелей змінився під час блекаутів, коли об’єкт почав слугувати пунктом незламності, довівши свою ефективність. Зі зростанням попиту на сонячні станції організація виявила величезний брак кадрів та стійкий гендерний стереотип про “нежіночу” енергетику. У відповідь на це було ініційовано навчальний пілотний курс для жінок з монтування, який навіть без реклами отримав 150 заявок за тиждень, підтвердивши високий попит. Цього року Greenpeace розширив навчання для жінок, але зіткнулися з браком підтримки, тому залучив менторів для моральної підтримки, що дозволило всім 30 жінкам успішно завершити курс. Однак при пошуку роботи жінки стикаються зі скепсисом з боку регіональних компаній, які відмовлялися брати жінок на монтажні роботи. Попри це, жінки вже пройшли практику, встановивши сонячні панелі у лікарнях, і довели собі, і тепер важливо продовжувати працювати з компаніями для їхнього працевлаштування.
Ірина Загородня, керівниця проєктного відділу “Репавер Юкрейн Фаундейшн”, зазначила, що з 2023 року організація реалізовує ініціативи з перекваліфікації дорослого населення у сектор сонячної енергетики, відзначаючи високу мотивацію у цільової аудиторії, зокрема у ветеранів та внутрішньо переміщених осіб (ВПО). У 2025 році вони розпочали масштабний проєкт, спрямований на налагодження синергії між усіма зацікавленими сторонами: державними центрами зайнятості, освітніми закладами, бізнесом та громадами, щоб спільно вирішити проблему нестачі кадрів у сфері ВДЕ. Комплексне дослідження ринку праці у ВДЕ підтвердило гостроту проблеми: загальнонаціональне дослідження 2024–2025 років показало, що 44% вакансій залишаються не закритими, а 32% роботодавців повідомили про труднощі з пошуком персоналу. Для залучення більшої кількості людей необхідна перекваліфікація дорослого населення у ВДЕ з державною підтримкою та інформаційною підтримкою громадського сектора. Основними бар’єрами для дорослого населення є нерівномірний розвиток освітніх можливостей у регіонах, непроінформованість про кар’єрні можливості у ВДЕ та відсутність гнучких форматів навчання, необхідних для поєднання з поточною роботою та сімейними обов’язками.
